Споживче банкрутство, тобто коли про вашу квартиру вирішує вже не виконавчий суд, а розпорядник майна
Підстави, наслідки, хто веде справу і що відбувається з вашим майном
Ми вже писали про іпотеку та про виконавче провадження щодо нерухомості. Цього разу займемося ситуацією, коли борг уже настільки серйозний, що боржник наважується на крок далекосяжніший, ніж боротьба з одним кредитором, тобто на оголошення споживчого банкрутства. Це рішення, яке має дати новий шанс людям, придавленим боргами, але воно пов’язане з передачею контролю над своїм майном у руки розпорядника, і часто на довший час, ніж багато боржників сподівається.
Коли можна оголосити споживче банкрутство
Основною і, по суті, єдиною істотною підставою є неплатоспроможність. Згідно з законом про банкрутство боржник є неплатоспроможним, коли втратив здатність виконувати свої грошові зобов’язання, строк яких настав, а закон вводить тут презумпцію: якщо прострочення платежів перевищує три місяці, вважається, що неплатоспроможність уже настала. Із заявою може звернутися сам боржник, а також кредитор, хоча на практиці переважна більшість справ починається із заяви самого боржника.
Споживче банкрутство стосується фізичних осіб, які не провадять господарської діяльності. Варто знати, що після зміни законодавства 2020 року суд уже не досліджує на етапі самого оголошення банкрутства, у який спосіб настала неплатоспроможність. Те, чи боржник довів до боргу умисно або через грубу недбалість, уже не є підставою для відмови в заяві, хоча може згодом вплинути на тривалість та умови плану погашення вимог кредиторів. На практиці це означає, що поріг входу в споживче банкрутство сьогодні значно нижчий, ніж був ще кілька років тому.
Наслідки оголошення банкрутства
Із дня оголошення банкрутства все майно боржника, зокрема нерухомість, стає ліквідаційною масою, тобто фондом, призначеним для задоволення кредиторів. Виконавчі провадження щодо банкрута, які тривали доти, зупиняються, а потім закриваються, перестають також нараховуватися відсотки за зобов’язаннями, охопленими провадженням. Для боржника це часто полегшення, бо зникає тиск окремих кредиторів і виконавців, але натомість він мусить підкоритися значно ширшій і більш формалізованій процедурі, що охоплює все його майно відразу, а не лише один борг.
Метою всього провадження є, з одного боку, якомога повніше задоволення кредиторів із продажу майна боржника, а з іншого — зрештою звільнення банкрута від боргів, тобто списання зобов’язань, які не вдається покрити з отриманих коштів, зазвичай після виконання плану погашення, розподіленого на наступні роки.
Хто веде провадження
Усією справою керує суд у справах банкрутства, тобто відповідний районний суд, який ухвалює ключові постанови, зокрема саму постанову про оголошення банкрутства. Нагляд за перебігом провадження здійснює призначений судом суддя-комісар, натомість поточним управлінням майном боржника та його продажем займається розпорядник майна, призначений зі списку осіб, уповноважених виконувати цю функцію. Саме розпорядник на практиці відповідає за те, що відбувається з майном банкрута щодня: встановлює його склад, оцінює окремі складники, продає їх і розраховується з кредиторами згідно з планом поділу, затвердженим судом.
Чи можна під час управління розпорядника ще розпоряджатися майном
Ні. З моменту оголошення банкрутства боржник втрачає право самостійно управляти та розпоряджатися майном, що входить до ліквідаційної маси. Він уже не може продати нерухомість, здати її в оренду чи в будь-який інший спосіб нею розпорядитися, а якби попри це спробував учинити таку дію, вона є нечинною щодо ліквідаційної маси. Від цього моменту всі рішення щодо майна ухвалює розпорядник, який діє під наглядом судді-комісара.
Якщо до складу маси входить квартира чи будинок, у якому боржник фактично живе, суд може визначити час та обсяг, у яких він може й далі ним користуватися, перш ніж його буде продано, але це все одно рішення суду, а не самого боржника. Після продажу нерухомості розпорядником суддя-комісар може за заявою боржника виділити йому з отриманої суми кошти, що відповідають середній орендній платі за подібне приміщення в тій самій або сусідній місцевості за період від дванадцяти до двадцяти чотирьох місяців. Це певне забезпечення на час пошуку нового місця для життя, але воно не змінює найважливішого факту: віддана під управління розпорядника квартира перестає бути чимось, чим боржник може самостійно розпоряджатися, аж до завершення всієї процедури.
Що варто з цього запам’ятати
Споживче банкрутство буває реальним шансом вийти з боргів, які вже не вдається погасити в інший спосіб, але це рішення, яке віддає контроль над майном, зокрема над нерухомістю, у руки розпорядника на весь час провадження. Боржник втрачає можливість самостійно розпоряджатися квартирою чи будинком від дня оголошення банкрутства, а не аж у момент продажу, і саме цей момент варто добре обміркувати, перш ніж подавати заяву до суду.
Розглядаєте оголошення споживчого банкрутства і роздумуєте, що станеться з вашою квартирою чи будинком? Зверніться до нас ще перед ухваленням цього рішення, і ми допоможемо оцінити, які у вас є варіанти та як розумно розв’язати справу нерухомості з боргами, перш ніж вона потрапить під управління розпорядника.